На фоні красивих сьогоднішніх зимових пейзажів те, що виставлю я, не вписується ні в яку тему. Та цим воно і ламає передбачувані сьогодення дописи. Знайшовши це в своєму архіві, одразу пригадався смак свіжих грибочків в зготованому грибному супчику.
Знаєте, коли мандруєш, то сили потрібно неабиякі, а смачний перекус на годинній стоянці, або ж навіть якщо це був денний похід, і ти виснажений, то приготувати ситну страву хоч раз на день дуже і дуже приємно.
Бували дні, що ми прмїздили авто на стоянку, розкладали намет, усі там зручності які мали з собою, стіл, стільчики, і складали маршрут південного походу, брали перекус і ішли. А повертались так, шоб ще вечір не застав. Готували ситну вечерю і сідали за завареним з зілля чаєм.
Відверто кажучи, я супую за такими мандрівками. І як би не казали психологи сьогодення, що ми не можемо бути щасливими, поки є покоління, яке завжди буде порівенювати час минулого і теперішнього, період інтернету і без нього. І поки ми будемо нагнітати нашим дітям фрази, що ось як ми були малими, то от так було класно, а ви сидите в телефонах.
Але ж впринципі, завджи буде так, ми ж хочемо, шоб наші діти вміли насолоджуватись активним життям, а не пасивно сидіти, виростаючи хворою націює. Тому завжди будуть фрази, а от давай, як ми в моєму дитинстві, сходимо в похід з наметом і наплічником з ночівлею та вогнищем. І ось для таких заохочень треба, щоб були такі фото, як приклад цікавого і всеможливого.
