Натрапила днями на такий от цікавий,, як з мультфільма про поганця Гру і міньонів, причепчика. Ну як на мене, то це точно ідея взята з цього мультика, і в планах передивитись усі серії , щоб зорієнтуватись, де ж саме вистрілила така ідея плагіату, чи то натхнення.
Такий жовтенький і класненький, прямо хочеться до нього підійти і щось там купити. А продаватимуть там виявляться......барабанний бум - вуаля - хачапурі. Отож, це хачапурня на колесах. Аж вже відчуваю їхній аромат. Мммм. Хоча з огляду на навколишнє середовище і оточення, аж шкода мені працівника таких от кухоньок на колесах, де до банально, туалету потрібно кудись бігти. Щось шукати. Тобто по прилеглих бізнесцентрах маю на увазі.
Та потужність витяжки збоку аж зацікавила, невже і справді вкладено не тільки гроші а й душу в цю хачапурню, і вона буде радувати не тільки смаком і ароматом, а й підходом до приготування і подачі. Чому так звертаю на це увагу - тому шо якось купила в такому вуличному вагоні мохіто. От якими руками в рукавицях пані взяла в мене гроші, тими ж пальчиками в тих же рукавицях і лимончик мені кинула. Ну а що, гроші ж мої, і напій мій. Мені мої мікроби напевне не страшні - подумала вона, якщо взагалі подумала.
Тому, тут важливий людський фактор, увага до чистоти і до таких от деталей.. більше я звісно мохітікі з рук не купую. Та й взагалі придивляюсь до обслуговування в черзі, перед тии, як зайняти в ній місце. Цікаво, чи займу я чергу до цього вагончика- міньойончика?)))))
