Привіт, друзі!
Вчора, поки я гуляла з Максимом, свекруха принесла своєму синові — тобто моєму чоловікові — відерце ось таких ягід. Вони ростуть у них на подвір’ї — там великий кущ, з якого частину ягід вони обірвали собі, а частину поділилися з нами.
Ми вже багато років знаємо цю рослину під назвою гумі, бо саме так її називали люди, які колись поділилися з нами саджанцем. В інтернеті ця назва теж зустрічається, хоч і не є офіційною.
Учора ми вирішили скористатися Google Об’єктивом, аби дізнатися, як ця рослина називається «правильно». І додаток видав назву — маслинка багатоквіткова. Виявляється, це справді родич маслин. І це логічно — бо всередині ягід є маленька тверда кісточка, схожа на маслинову.
Але знаєте, що мене найбільше здивувало? Рід цієї рослини, який об’єднує понад 70 видів, має назву лох. Так-так, саме те слово, яке в дитинстві викликало дикі приступи сміху — ми ж усі проходили той етап, коли на уроках природознавства зустрічали, скажімо, дуб лохолистий, і не могли стриматися від дурнуватого сміху. 🙈
Але зараз я думаю — дарма ми сміялися. Це слово стало смішним або зневажливим через вплив тюремної блатної культури, яка в дев'яностих нас просочувала і була домінантною. Вона була нав'язана нам російським впливом і тому вже є гнилою за визначенням, не враховуючи возвеличування того, що за визначенням є поганим. Саме в лексиці блвтняку є "пацани" і "лохі", і, на жаль, ці образи досі міцно засіли в нашому мовному просторі. Настав час звільнятися від цього.
Щодо самої ягоди — вона терпка, трохи кислувата, кілька штук можна з’їсти просто так, але мені на смак — трохи занадто терпка. Можна з неї варити компот, але я, мабуть, просто заморожу її, і взимку додаватиму по жменьці до яблук чи інших фруктів для ароматного напою.
Дякую, що читаєте. Гарного дня! 🍃
