"Холодний лютий триває". Так я назвала свій допис і це правда. А ще дивовижніше, що так і має бути, лютий переважно дуже холодний в Україні, мабуть він по праву може називатися найхолоднішим місяцем року (бо ж синонімом слова "лютий" буде злий, сповнений злості, розлючений, тобто такий, який нікого не жаліє, зазвичай взимку вживалося в парі з "мороз", тобто "лютий мороз"). Але торік здавалося що цю сталу послідовність порушено, бо лютий був дуже теплий, а його останні дні - то вже взагалі якась спекотінь була. В принципі, як і тогорічна остання декада січня, яка дала нам чергові температурні рекорди, що схиляло до думки, що і лютий буде зовсім не "лютий", а м'яким, добрим і теплим. Але не так сталося як гадалося, і тепер мороз цілодобово - вночі, вранці, а вчора навіть впродовж дня було дуже холодно, морозі і не думав відступати.
А вранці все вкриває білий шар, по якому зразу розумієш - на вулиці дуже холодно. Але там ще й красиво, тому я одягаюся, беру в руки телефон і йду фотографувати всю морозну красу. Як от дубовий листочок, який вітер приніс з лісу, який круто дивиться на чорному фоні агроволокна, яким накрито виноград. До речі, добре, що я підійшла ближче, бо з тієї сторони, яку не видно з вікна кухні, вітер частково відкинув цю агротканину, відкривши наполовину те, що мало бути сховано. Добре, що ще з осені ми поклали під тканину старі висохлі стебла чорнобривців, то ж гадаю мороз не зміг нашкодити лозі.
Решта начебто було все в порядку, то ж я просто зробила фото вкритих памороззю червоної висохлої верхівки пагона оцтового дерева, вишні, нашої "ялиночки", саджанець якої ми привезли з Карпат, молодий горіх, арматуру, що слугує шпалерою для винограду, необрізану малину (це на нас чекає ще весною), висохлі оболонки насіння гібіскусу. Все це дуже красиво виглядало, посріблене лютневим морозом. 😊
