Привіт, друзі!
Зазвичай я не займаюся випіканням пасок до Великодня — це робить моя мама, до якої ми щороку їздимо в гості разом із братом і нашими сім’ями. Також пече паски свекруха, яка теж нас щороку пригощає. Тож, чесно кажучи, я до цього процесу ще ніби й не долучалася.
Це, мабуть, така сімейна традиція: колись моя мама теж не пекла пасок, поки це робила моя бабуся. Ми жили окремо, але на свята — Великдень, Різдво — завжди збиралися разом у бабусі. І саме вона тоді пекла паски. Зараз це робить мама, а я, виходить, готуюся колись прийняти цю естафету — коли їй стане важко.
Але цього року мені раптом захотілося спекти паску самому. Не знаю чому — якесь внутрішнє відчуття, можливо, певний етап чи готовність. Я була переконана, що ніколи раніше цього не робила, але сестра чоловіка нагадала, що таки пекла паску у 2022 році. Я зовсім про це забула 😬.
І, мабуть, не просто так. Це був дуже складний період — початок повномасштабної війни, невизначеність, напруга. Хоч перша хвиля паніки вже трохи спала після подій на Київщині, але ситуація залишалася тривожною. Тоді активно розвивалися події на сході, і резервні сили, зокрема тероборону, могли перекидати туди. Мій чоловік якраз мав їхати, і на Великдень його відпустили буквально на день побути з нами, після чого — знову дорога. Ми не бачилися потім пів року… Можливо, саме тому той момент із випіканням паски просто стерся з пам’яті.
Та цього разу я вирішила спробувати знову. Вчора знайшла рецепт на YouTube — не мамин і не свекрушин, а просто як базу, щоб піти своїм шляхом. Замісила тісто, залишила підходити — і тут увечері вимкнули світло. Хоч і не планували відключення, але духовка в мене електрична, тож довелося чекати ще годину. Я дуже переживала, що буде з тістом — чи не зіпсується, чи все вийде.
Зрештою, все вдалося навіть краще, ніж я очікувала. Паска вийшла пухка, м’яка, у міру солодка — саме така, як мені подобається. Я випікала у паперових одноразових формах із вишиванковим орнаментом — вони одразу додають святкового вигляду, дуже гарно виглядають у кошику. ☺️
Тож ділюся з вами рецептом — додаю посилання на YouTube-канал, де дивився покрокову інструкцію.
Для паски я використала:
- 45 г живих дріжджів
- 250 мл теплого молока
- 150 г цукру
- 600 г борошна
- 4 яйця
- 16 г ванільного цукру
- щіпку солі
- цедру одного апельсина
- 100 г вершкового масла (82,5%)
- 100 г родзинок
- 50 мл соняшникової олії
Почала з опари: у теплому молоці розчинила дріжджі, додала трохи цукру й борошна, залишила в теплому місці — десь на 20–25 хвилин, поки не з’явилася гарна пінка.
Тим часом збила яйця з цукром, ванільним цукром і сіллю, додала цедру апельсина. Потім влила опару, перемішала й поступово почала вводити борошно.
Тісто спочатку замішувала ложкою, а потім руками. У процесі додавала м’яке вершкове масло — частинами, добре вимішуючи. Загалом вимішувала хвилин 15–20, поки тісто не стало еластичним, трохи липким. Наприкінці додала трохи олії, сформувала кулю, накрила і залишила підходити приблизно на 1,5–2 години.
Коли тісто піднялося, вмішала родзинки, поділила на порції, сформувала кульки й виклала у форми. Залишила ще на годину — щоб добре підійшли.
Випікала при 180°C приблизно 25–30 хвилин (перші 15 хвилин духовку не відкривала). Готовність перевірила дерев’яною шпажкою.
То ж бачите, обійшлося все добре, хоч і не без пригод. То ж Великоднем вас, хоча сьогодні Страсна п'ятниця, час смирення і покути. Але цей великий день воскресіння обов'язково настане, і для України також!