Привіт, друзі!
Нещодавно хлопці захотіли булочок. Точніше, не стільки хлопці, як один хлопчик — Маркіян 🙂 Бо мій молодший, Максим, такий, що йому будь-що смачненьке чи гарне на вигляд — одразу: “Дай їсти, хочу!”. А от Маркіян чим старший стає, тим вибагливіший у смаках.
Булочки захотів саме він. Хоча я намагаюся обмежувати його в мучному — у нас така сімейна “генетика”, що ні мені, ні батькові, ні дітям занадто багато солодкого й борошняного не можна. Схильність до повноти ніхто не скасовував 😅 Тож намагаюся, щоб Маркіян — та й загалом обидва хлопці — не зловживали булочками. Хоча, треба визнати, вони в нас не з тих, що товстіють, але все одно обережність не завадить.
Та цього разу я вирішила потішити дітей. Бо іноді ж їх треба радувати ❤️ Розчинила тісто, збила яйця — до речі, подивіться, які кумедні вийшли, наче посміхаються!
Коли тісто підійшло, замісила його, розкачала й зробила невеликі палянички. Начинку зробила різну: більшість — з повидлом, бо діти люблять солодке, а кілька — з капустою, для себе та чоловіка. Хоча ми зараз обидва на дієті, намагаємося менше їсти хліба — переважно лише чорний. Тож булочок собі дозволили по одній-дві, просто щоб скуштувати.
Але який то був аромат! 😍 Коли булочки випікалися, їхній запах наповнив кухню, а потім і весь дім. Отакий ніжний, домашній, затишний аромат, що гріє краще за будь-який чай.
Бо справді, у холодні дощові дні немає нічого кращого, ніж свіжа булочка, гаряче горнятко чаю і кілька хвилин у своїй маленькій бульбашці тепла, далеко від похмурого світу за вікном ☕🍞✨
