Ого - скаже хтось. Та раз плюнюти - скаже любитель приготувати і нагодувати величезну компанію голодних і працьовитих товаришів. Пам'ятаю ще в таборах, в лісі, коли тебе ставлять черговим, і тобі треба наварити на 40 дітей перше, друге і салат, і ти такий дивишся на те все в шоці прям, бо тобі 14 і все, що ти вмієш - це смажити яйце і варити макарони. Та під наглядрм дорослих якось справлялись і справлялись досить таки непогано. Все по пропорціях, все по рецепту. Кількість салату на око, приправа на смак. Все чудесно - їжа в казанках, як в чарах - завжди смачна виходила. Але то була потреба, адже приготувати їжу в польових умовах більше немає як, та й їсти хочуть усі.
А тут - робоча обстановка, всі при ділі. Обід по графіку в кожного свій. Аж раптом комусь закортіло юшки. І все, починають мудрагелити, як би то так наготувати, щоб ще сьогодні ті бажання затопити))))) починається звоз продуктів, шаріння в холодильнику і збір на великий казанок. Робота, звісно, недороблена, зате бажання наситити свій кендюх точно виконане. Я не прихильник халявити роботу,тому трішки скептично оцінюю такий обід, хоч зізнаюсь, що вийшло смачно. Треба таке організовувати у вихідні - хоча можливо все вийде не як гадається, адже то ж не спонтанне, а заплановане))
