Не зважаючи на хвороби та інші перешкоди, в неділю ми все ж змогли провести подію, що є важливим етапом в житті нашого маленького Максима. Я не буду зараз описувати всі перипетії цього процесу, бо я вже це робив, зараз просто хочу сказати, що після свята завжди лишаються якісь страви, які недоїли. Бо звісно, що їх розраховується більше, щоб усім всього вистачило. А потім це все акуратно складається в лотки і забирається додому і можна два дні нічого не готувати 😉. Я жартую, бо частину дружина спакувала одразу родичам, які заїхали до нас додому після недовгого урочистого застілля. Особливо рідному дядькові, який був у відпустці, а сьогодні вже знову поїхав воювати. А що робити, коли клята русня і далі нищить Україну, запускаючи ракети та дрони по мирних містах.
Добре, що дещо нам таки залишилося, бо готувати навіть часу не було, вчора захворів Маркіян і Даринка і досі нездорова, дружина також, то ж усі залишки нам дуже вчасно знадобилися. Як залишки вина, бо ввечері перехилити по келиху - це трішки розслабитися, коли є коротка і рідкісна мить, коли ніхто з дітей не плаче і не кличе маму (тата) 🙂.
